18 квітня 2010 року, в неділю Свв. Жон-Мироновиць – день Престольного свята, у Свято-Рождества Богородиці жіночому монастирі с.Липча Хустського р-ну Закарпатської обл. відбулись ювілейні торжества з нагоди 85-річчя з дня заснування, 20-річчя відродження та 15–річчя відбудови соборного монастирського храму в честь Рождества Пресвятої Богородиці.
Цього святкового дня в монастир прибув правлячий Архієрей – архієпископ Хустський і Виноградівський Марк, якого радо зустрічали Настоятельниця монастиря Ігуменія Євгенія (Микита) з сестрами святої обителі, духовенство єпархії. (Фотоальбом)
Last Updated (Sunday, 02 May 2010 04:32)
Read more...
|
«Я все зробила як належить: помолилася за нього, осяяла його хресним знаменням, поставила свічку перед іконою, а він все одно загинув. Бог мене не послухав. Кому потрібний такий Бог!»
Слаба віра або невіра в Бога може наводити до таких відчайдушних висновків. Хоча, швидше, це не стільки невір’я, як звичайні забобони, віра в обряд, в те, що щось зроблене або виконане «як треба» обов'язково повинно спрацювати: раніше ж спрацьовувало. Ставили ж свічки перед «потрібними» іконами до цього і нічого - все було нормально. А ту раз… і вийшов збій. Збій не у формулі дії, яку застосовували багато разів впродовж життя, а в неодмінно очікуваному результаті. Замість очікуваного благополуччя в справах - смерть коханого. Питання тут очевидне до болю: чо-му? У чому справа? Що не так? Чому Бог не прийняв мою жертву?
Read more...
Поселення, яке у 1199 році виникло на березі річки Марош, бере від неї назву і з часом стало називатися Мараморош. У 1303 році місто стає адміністративним центром комітату (жупи), який від цього почав називатися Мараморошський.
За адміністративно територіальним поділом Угорського королівства, а пізніше і Австро-Угорської Імперії територія сучасного Закарпаття знаходилася в межах 4-х комітатів (комітат або жупа в сучасному розуміння – область): Ужанського, Угочанського, Березького і Мараморошського. Last Updated (Monday, 02 March 2009 05:57)
Read more...
|
У теперішній час серед православних людей можна почути дивні розмови на тему компетентності церковного управління. Результатом цього є різні форми виступів проти церковної влади, єпископату та Священного Синоду, проголошення «церковників» некомпетентними, накреслення плану дій, відмінного від установленого Церквою порядку. Все частіше лунають ультимативні попередження чи навіть погрози з вуст «найправославніших із православних» у адресу священноначалія при незгоді останніх іти на повідку у перших. У деякій літературі, яку в основному роздають безкоштовно, уже є натяки на те, що «церковники» ніби то не дбають про наше спасіння, тому ми повинні відстояти свої осібні погляди та взяти «справу» у свої руки.
Read more...
 Ні, це ще не вибори парламенту у нашій країні. І тим більше не вибори президента. Мова піде про особистий вибір, вибір волі, духу і майбутнього шляху тільки для себе. У теперішньому світі, можливо не менше, ніж коли не-будь, різні структури, угрупування пробують діяти на нас різними засобами для того, щоб перетворити нас на споживачів їхнього «добра» та а «двигунів» їхньої реклами за наші ж кошти. І при цьому потрібно відмітити, що це робиться досить успішно, а зі сторони багатьох із нас навіть добровільно. Ще б пак, ми поступово – вільно чи примусово – перетворюємо своє суспільство у суспільство споживачів, коли нам потрібно все, що очі бачать у іншого, або навіть краще, якщо це можливо, при мінімуму затрачених зусиль. Last Updated (Tuesday, 24 February 2009 02:23)
Read more...
|
|